Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 жовтня 2014 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України у складі:

Головуючого Яреми А.Г.Суддів:Григор'євої Л.І.,Охрімчук Л.І.,Сеніна Ю.Л., Лященко Н.П.,Романюка Я.М.,Сімоненко В.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Арнест Україна» до ОСОБА_8, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Тіміда», про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором за заявою ОСОБА_8 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 березня 2014 року,

в с т а н о в и л а :

У травні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Арнест Україна» (далі - ТОВ «Арнест Україна») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_8, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Тіміда» (далі - ТОВ «Тіміда») про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором. Позивач зазначав, що 23 серпня 2011 року між ТОВ «Арнест Україна» та ТОВ «Тіміда» було укладено договір поставки товару. В той же день з метою забезпечення виконання названого договору між ТОВ «Арнест Україна» та ОСОБА_8 було укладено договір поруки, згідно умов якого поручитель ОСОБА_8 зобов'язалася відповідати перед ТОВ «Арнест Україна» за виконання зобов'язань ТОВ «Тіміда» по основному договору.

У зв'язку з невиконанням ТОВ «Тіміда» своїх договірних зобов'язань за договором поставки товару утворилася заборгованість у розмірі 55 627 грн. 76 коп. Позивач просив стягнути зазначену суму заборгованості з поручителя.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 18 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 29 листопада 2013 року, позов задоволено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 березня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_8 відхилено, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.

У заяві про перегляд судового рішення суду касаційної інстанції ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу касаційного суду та ухвалити нове рішення, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції ч. 4 ст. 559 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення заявниці ОСОБА_8 та її представника ОСОБА_9 на підтримання заяви, які взяли участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню частково.

На підставі ст. 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним.

Судом установлено, що 23 серпня 2011 року між ТОВ «Арнест Україна» та ТОВ «Тіміда» було укладено договір поставки товару. В той же день з метою забезпечення виконання названого договору ТОВ «Тіміда» між ТОВ «Арнест Україна» та ОСОБА_8 було укладено договір поруки, згідно умов якого поручитель ОСОБА_8 зобов'язалася відповідати перед ТОВ «Арнест Україна» за виконання зобов'язань ТОВ «Тіміда» по основному договору.

Згідно із п. 8.4 договору поставки та додатком № 2 до цього договору розрахунок за поставлену продукцію за договором поставки відбувається на протязі 30 календарних днів з моменту поставки.

Як установлено судами, ТОВ «Арнест Україна» здійснило останню поставку товару ТОВ «Тіміда» 30 грудня 2011 року.

Згідно із п.7.1 договору поруки договір діє до моменту припинення дії основного договору.

23 травня 2013 року у зв'язку з невиконанням ТОВ «Тіміда» своїх договірних зобов'язань за договором поставки товару ТОВ «Арнест Україна» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості та штрафних санкцій.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за договором поруки, а посилання відповідача на ч. 4 ст. 559 ЦК України є безпідставними, оскільки на момент укладення договору поставки ОСОБА_8 була керівником ТОВ «Тіміда», а відтак не можна вважати, що з 29.01.2012 року, з часу останньої поставки, почався перебіг строку для звернення до суду.

Однак з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки згідно із п. 7.1 цього договору встановлено, що він діє до моменту припинення дії основного договору.

Згідно із п. 8.4 договору поставки та додатком № 2 до цього договору розрахунок за поставку продукції за договором поставки відбувається на протязі 30 календарних днів з моменту поставки.

Як установлено судами, ТОВ «Арнест Україна» здійснило останню поставку товару ТОВ «Тіміда» 30 грудня 2011 року, а тому покупець відповідно до п. 8.4 договору поставки був зобов'язаний здійснити розрахунок за поставлену продукцію до 29 січня 2012 року.

Оскільки ТОВ «Тіміда» на протязі 30 календарних днів з моменту поставки не здійснило розрахунок за поставлену продукцію, то у ТОВ «Арнест Україна» виникло право звернутися з вимогою до поручителя ОСОБА_8, починаючи з 29 січня 2012 року, протягом наступних 6 місяців.

Однак, позивач пред'явив ОСОБА_8 вимогу про стягнення заборгованості та штрафних санкцій лише у травні 2013 року, тобто зі спливом встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку.

До таких же висновків у своїй ухвалі від 22 серпня 2012 року дійшов Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, на яку як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції ч. 4 ст. 559 ЦК України посилається у своїй заяві ОСОБА_8

Саме такі правові висновки щодо застосування ч. 4 ст. 559 ЦК України зробив і Верховний Суд України у своїх Постановах від 18 липня 2012 року та від 13 лютого 2013 року, на які як на приклади неоднакового застосування зазначеної норми матеріального права посилається заявниця. Разом з тим, ці судові рішення Верховного Суду України не можуть слугувати прикладами неоднакового застосування судом касаційної інстанції ч. 4 ст. 559 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки зазначені судові рішення Верховним Судом України постановлені в порядку Глави 3 ЦПК України, тобто не судом касаційної інстанції.

Таким чином, за однакових фактичних обставин судом касаційної інстанції неоднаково застосовано ч. 4 ст. 559 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Оскільки у справі, яка переглядається, рішення суду касаційної інстанції є незаконним, то відповідно до ст. 360-4 ЦПК України його слід скасувати і передати справу на новий касаційний розгляд.

Керуючись п. 1 ст. 355, п. 1 ч. 1 ст. 360-3, ч.ч. 1, 2 ст. 360-4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву ОСОБА_8 задовольнити частково.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 березня 2014 року скасувати та направити справу на новий касаційний розгляд.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

Головуючий А.Г. Ярема Судді Л.І. Григор'єва Н.П. Лященко Л.І. Охрімчук Я.М. Романюк Ю.Л. Сенін В.М. Сімоненко